python

Словник в мові Python являє собою сукупність пар «ключ-значення». Кожен ключ зв'язується з деяким значенням, і програма може отримати значення, пов'язане із заданим ключем. Значенням може бути число, рядок, список і навіть інший словник. Власне, будь-який об'єкт, який створюється в програмі Python, може стати значенням в словнику. В Python словник заключається у фігурні дужки {}, в яких записується послідовність пар «ключ-значення», як в попередньому прикладі:

 

alien_0 = {'color': 'green', 'points': 5}

У цьому розділі мова піде про словники - структури даних, призначені для об'єднання взаємозалежної інформації. Ви дізнаєтеся, як отримати доступ до інформації, що зберігається в словнику, і як змінити цю інформацію. Так як обсяг даних в словнику практично безмежний, ми розглянемо методи перебору даних в словниках. Крім того, ви навчитеся використовувати вкладені словники в списках, вкладені списки в словниках і навіть словники в інших словниках. Операції зі словниками дозволяють моделювати різноманітні реальні об'єкти з більшою точністю.

Програмісту часто доводиться перевіряти набори умов і приймати рішення в залежності від цих умов. Команда if в мові Python дозволяє перевірити поточний стан програми та вибрати подальші дії в залежності від результатів перевірки. У цій статті ви навчитеся писати умовні перевірки для будь-яких умов, які вас цікавлять. Ми почнемо з простих команд if, а потім перейдемо до більш складних серій команд if для перевірки комбінованих умов.

Отже, ви поступово починаєте писати довші програми, і вам варто познайомитися з деякими рекомендаціями по стильовому оформленню коду. Не шкодуйте часу на те, щоб ваш код читався як можна простіше. Зрозумілий код допомагає стежити за тим, що робить ваша програма, і спрощує вивчення вашого коду іншими розробниками.

Списки добре підходять для зберігання наборів елементів, які можуть змінюватися протягом життєвого циклу програми. Наприклад, можливість модифікації списків життєво необхідна при роботі зі списками користувачів сайту або списками персонажів гри. Однак в деяких ситуаціях потрібно створити список елементів, який не може змінюватися. Кортежі (tuples) надають саме таку можливість. У мові Python значення, які не можуть змінюватися, називаються незмінними (immutable), а незмінний список називається кортежем.

Визначення кортежу.

У попередніх статтях ви дізналися, як звертатися до окремих елементів списку і ознайомились із перебором всіх елементів списку. Також можна працювати з конкретною підмножиною елементів списку; в Python такі підмножини називаються зрізами (slices).

Створення зрізу.

Необхідність зберігання набору чисел виникає в програмах із багатьох причин. Наприклад, в комп'ютерній грі можуть зберігатися координати кожного персонажа на екрані, таблиці рекордів і т.д.. У програмах візуалізації даних користувач майже завжди працює з наборами чисел: температурою, відстанню, чисельністю населення, широтою/довготою і іншими числовими даними. Списки ідеально підходять для зберігання наборів чисел, а Python надає спеціальні засоби для ефективної роботи з числовими списками.

У цій статті ви навчитесь створювати прості списки і працювати з окремими елементами списків. Ви дізнаєтеся, як перебрати весь список всього за допомогою декількох рядків коду (незалежно від довжини списку). Механізм перебору дозволяє виконати одну дію або набір дій з кожним елементом в списку. З його допомогою ви зможете ефективно працювати зі списками будь-якої довжини.

Перебір всього списку.

Списки дозволяють зберігати в одному місці взаємопов'язані дані, скільки б їх не було - кілька елементів або кілька мільйонів елементів. Робота зі списками відноситься до числа найбільш видатних можливостей Python, доступних для початківця програміста. Операції зі списками пов'язують воєдино багато важливих концепцій в програмуванні.

Що таке список?

Довгий час Perl була основною мовою інтернет-програмування. На перших порах, функціонування багатьох інтерактивних сайтів, було засновано на сценарії Perl. У той час спільнота Perl керувалося девізом: «Це можна зробити декількома способами». Якийсь час розробникам подобався такий підхід, тому що гнучкість, притаманна мові, дозволяла вирішувати багато завдань різними способами. Подібний підхід був допустимий при роботі над власними проектами, але з часом стало ясно, що надмірна гнучкість ускладнює довгостроковий супровід великих проектів.